Вам здається, що просканувати вміст власного аканту в Facebook перед розсилкою резюме – це занадто? Розповімо вам декілька історій на тему «Чому кандидатам відмовили в роботі через пости в соцмережах», опублікованих на американському сайті з пошуку роботи.
Вітчизняний роботодавець навряд чи відмовить кваліфікованому кандидатові через необачний рядок тексту чи ризиковане фото в Instagram, але ж не завадить кинути погляд у перспективу: на що взагалі дивляться роботодавці, які висновки можна зробити із, здавалося б, невинного запису для друзів.
Прийміть до уваги, що мова йде не про суб’єктивність: коли людина, яка дає роботу, вирішує за принципом «подобається – не подобається». Є загальнолюдьска етика, є етика ділових (службових) відносин, є корпоративна культура компанії, до якої ви відправляєте резюме, є здоровий глузд, врешті решт. На них і слід орієнтуватися.
Нетолерантність
Невеличка, але впливова компанія Breyer Home Buyers шукала в Грузії спеціаліста на роль координатора – людину, яка була б посередником в комунікаціях між клієнтами, підрядниками, експертами з нерухомості, юристами, тощо. Нарешті знайшли справжнього профі. Він пройшов всі етапи відбору і, мабуть, вже мріяв, які речі він придбає на першу заробітну платню.
Але хтось з компанії-наймодавця подивився в акаунт майбутнього координатора в Facebook.
В той час у Грузії йшли вибори. Кандидат досить активно висловлювався на користь симпатичних йому політиків, але зовсім не це викликало питання в роботодавця. Претендент вельми агресивно відповідав на коменти людей, які не поділяли його політичних поглядів.
В роботі йому відмовили. Як це прокоментував представник компанії: «Для нас важливо, щоб людина адекватно сприймала співрозмовників, які не поділяють її точку зору. Вочевидь, обраний кандидат цьому критерію не відповідає».
Брехня
В рекрутинговому агентстві KBC Staffing розповідають таку історію.
Шукали спеціаліста на позицію асистента з адміністративних питань.
Дівчина – претендент з гарним як то кажуть бекграундом (досвідом, особистими якостями) в останню мить попросила відмінити співбесіду. Причину вона назвала трагічну, тож поважну – померла мати. Звичайно, зустріч перенесли. Потім дівчина знову попросила час – і їй знову пішли назустріч.
А потім хтось з ейчарів завітав до її профілю в Facebook. На одному з фото дівчина була в кафе поруч з мамою. Фото з життєрадісним коментарем було викладене… днем пізніше маминої «смерті».
Роботу дівчина не отримала.
Фашизм
Рекрутингове агентство шукало професіонала для роботи в проекті на будівництві. Був знайдений в усіх відношеннях достойний претендент. Поцікавилися його профілем в Фейсбуці. Він виявився закритим для перегляду. Ніяких претензій: кандидат має право не показувати те, що не хоче. Але хтось клікнув на фото профилю. А там – пошукач в байкерському костюмі зі свастикою.
«Він безумовно отримав би посаду, але не після свастики», – прокоментував представник агентства з підбору.
Сумнівне почуття гумору
Якщо читачу здалося, що ретельно перевіряють лише претендентів на «серйозні», дуже відповідальні посади – то це враження помилкове.
В роботі було відмовлено няні. Вона в одній з соціальних мереж викладала відео з певного сайту – коротенькі зйомки про курйозні ситуації типу «Хтось упав в калюжу». Все було б нічого, але відео були про дітей.
В роботі відмовили, незважаючи на те, що відео були опубліковані декілька років тому. Представник агентства з пошуку домашнього персоналу, яке, власне, і шукало няню, пояснив це рішення так: «А якщо цей акаунт побачить хтось з клієнтів? Це ж спаплюжить репутацію агентства!».
Тож і цій претендентці відповіли «ні».
Невідповідність корпоративній культурі компанії
IT-компанія з представництвами в декількох країнах світу шукала технічного директора.
Знайшли ідеального претендента. Але втратили ентузіазм, коли почитали записи кандидата в LinkedIn.
В одному з постів він написав, що справжнім програмістом можна стати, лише маючи «офіційну» (тобто університетську) освіту в сфері IT.
Керівництво компанії здивувалося – мабуть, тому що серед їхніх девелоперів було чимало спеців без дипломів.
В усякому разі, саме такий висновок можна зробити з коментаря представника компанії: «Висловлювання кандидата категорично не співпадає з кредо компанії. Ми впевнені, що для успіху в IT освіта не потрібна – потрібно вміти писати код. Ми в команді потребуємо людей гнучких, здатних адаптуватися до умов, що постійно змінюються». Тож консервативний погляд на кар’єру в IT, продемонстрований кандидатом, був оцінений як неприйнятний.
Як бачимо, реакція роботодавців досить прогнозована: нарікання викликають справді не найкращі якості, як-от брехня, нетолерантність, та невідповідність цінностям компанії.
Чи пристосовуватися до поглядів роботодавця – кожний, звичайно, вирішує самостійно. Ми ж пропонуємо подивитися на питання з такої точки зору. «Пристосуватися» можна на співбесіді, можна – під час випробувального терміну. Але пристосовуватися весь час навряд чи вийде. Тож, якщо ви не підходите роботодавцю, то, мабуть, і він не підходить вам.
На щастя, в багатьох випадках є можливість знайти компроміс. Якщо є бажання.
