Багато хто з шукачів вказує в резюме дату народження, сімейний стан, кількість діточок та інші відомості особистого характеру. Взагалі-то кандидати не зобов’язані так робити. Дискримінація на ринку праці заборонена законодавством. Зокрема, в Кодексі законів про працю згадується, що заборона на обмеження прав громадян на працевлаштування стосується, в тому числі, віку, сімейного стану, місця проживання. Тож навіть адресу вказувати не обов’язково: нехай роботодавець оцінює знання, досвід, навички, і саме на основі цих критеріїв приймає рішення щодо конкретної кандидатури.
Законотворці планують посилити законодавство про працю додатковою нормою. Згідно з новим законопроектом, роботодавцям заборонять питати на співбесіді про особисті відносини, стан здоров’я, зарплатню на минулому місці роботи.
Тут би порадіти та поплескати в долоні, але виникає декілька питань. Відома схема, коли роботодавця не влаштовує один з суто особистих критеріїв шукача, наприклад, його національна належність, але на роботу не приймають, бо визнають кандидата недостатньо професійним. Тож з формальної точки зору норми права не порушені. А з практичної – спеціаліст влаштуватися на роботу не може.
На побудову антидискримінаційної законодавчої бази та механізмів її реалізації підуть роки, а вирішувати проблеми працевлаштування треба сьогодні. Що ж робити? Чи вказувати вік та сімейний стан, чи ні? Розглянемо питання з позиції здорового глузду.
Ключові особисті критерії
- Адреса цікавить, бо корисно зрозуміти, чи живе кандидат близько/далеко від офісу, чи буде йому зручно діставатися до місця роботи. Цей критерій, мабуть, найбезпечніший, бо «фізичний»: дійсно, нічого радісного немає в тому, щоб подорожувати до офісу по 2 години кожного дня.
- Сімейний стан важливий більш для жінок. Є маленькі діти – жінка не протримається довго на роботі, яка передбачає понаднормовий графік.
- Вік – за цим критерієм може бути відхилений шукач зрілого віку. Для жінок теж небезпечний момент: молода, заміжня? піде в декрет.
Роблячи висновки тільки з резюме, роботодавці, звичайно, втрачають багато можливостей найняти спеціаліста кваліфікованого, мотивованого, можливо, оптимального для вакансії. Так, молода матуся з дитиною може бути найкращим в світі менеджером, бо товаришує з тайм-менеджментом на «п’ятірку» та мультизадачність їй відома на практиці, як нікому.
Кандидат у 55-річному віці зробить на першому етапі менше помилок, ніж 25-річний, бо має досвід, і професійний, і життєвий, та більш зацікавлений залишитися після випробувального терміну.
Тож роботодавець покладається на штампи, і з цим, мабуть, нічого не вдієш. З іншого боку, чи потрібне шукачу співробітництво з компанією, яка не бачить суті за зовнішніми поверхневими ознаками?
Писати особисті дані чи ні: дві опції
Звичайно, можна не вказувати ані вік, ані сімейний стан, ані навіть адресу. Але справа в тому, що тоді є ризик випасти з поля зору роботодавців. HR-менеджеру чи керівнику підрозділу незрозуміло, чи жінка заміжня, чи має вона дітей; скільки років цьому чоловікові, вже є 50 чи ні… Резюме з великою вірогідністю буде відкладене в сторону.
В ідеальному світі можна було б сказати, що шукач сам повинен зрозуміти, чи підходить йому вакансія. Далеко до офісу, і вочевидь, що через місяць-другий ти втомишся кататися туди-сюди кожного дня та звільнишся, щоб шукати більш комфортний варіант? Не надсилай резюме. Але, по-перше, не завжди шукач відгукується на вакансію, часто-густо його знаходить рекрутер. По-друге, ми схильні переоцінювати свої можливості та силу ентузіазму: сьогодні мені здається, що заради такої зарплатні або кар’єрних можливостей я хоч на Місяць буду літати кожного ранку, а через 5-6 тижнів я відмовлюся від втомливої подорожі, навіть якщо запропонують мільйон.
Отже, певний набір критеріїв працює і на інтереси спеціаліста. А ось декілька порад, як нівелювати негативний вплив дискримінації.
Ховати особисті «слабкі сторони» чи ігнорувати запит роботодавця?
Обидві сторони виграють, коли орієнтуються на головну мету резюме: показати найкраще, найсильніше, найвигідніше. Замість того, щоб обурюватися на можливу несправедливість, зробіть якісне резюме, напишіть гарного супровідного листа, підготуйтеся до співбесіди. На фоні виразно описаних компетенцій, результатів та досягнень другорядні деталі виглядають менш помітними.
Розгляньте можливість піти на компроміс, виходячи з практики, що вже склалася і не зміниться за тиждень-другий. Маєте діточок і гадаєте, що роботодавець побачить ризики в співробітництві з вами? Напишіть в супровідному листі, що з дитиною під час робочого дня буде сидіти бабуся та няня. Немає підтримки у вигляді няні? Пошукайте роботу, яка не потребує відданого перебування в офісі до 9-тої вечора. Як варіант – підшукайте підробіток, роботу на фрилансі.
Передбачаєте, що в роботодавця викликає сумнів ваш вік? Доведіть у резюме та супровідному листі, що маєте сучасний погляд на професію та сучасні ж навички, що ви – персона енергійна та впевнена.
Хочете довести, що ладні добиратися до офісу 2 години, настільки вас цікавить вакансія? Як мінімум, не запізнюйтесь на співбесіду. :)
Щасливий співробітник – результуюча дій не тільки роботодавця, але й самого співробітника, чи не так?
